час весняного чорного снiгу
коли хворі душею намагаються перейти по хитавім містку на тамтой беріг
чи хоча б на яку сушу, аби не звалитися у сталеві води, з яких не врятує ніхто
і ніщо...
Ось він – час риболов_людолов, що накинув свої нано-сіті, тож де б ти не був:
У Недригайлівці чи в Мехіко-Сіті, ти попав…
Але годі! Час збирати підсніжники_проліски_крокуси_каміння.
Час топтати ряст і місити болото на шляхах упокореної України_Руїни…
Час плести ятери_саки_вентири, бо в ріках_озерах_лиманах є ще риба для нас
І ми є. Для часу, який не дрімає, ловець, щоб там Григір не писав в епітафії.
Цей час є у нас, а ми у ньому. Чому б нам не полюбити один одного?
Чому б нам не жити безстрашно, гідно, з любов’ю?
У нас ще є час...
Свидетельство о публикации №112022607420
Спантеличена Вашим весняно-бунтарським твором і настрієм!
То може ще не вмерла?.. Мо' ще не Руїна?
Може в болотах омани, окрім рясту, ще й дух бунтарства не потонув, дух любові і єдності?
Віват!!!!!!!
Я відповіла на Ваш лист, Валентине. Я зрідка, може раз на півроку, забігаю на пошту, забуваю як це робити і не втраплю ніяк, та й часу бракує!)))))
Пробачте мою недоладність!))))))
Тому, краще пишіть що хочете мені на сторінці, або вказуйте, що написали листа!))))
З теплом і пролісками, я.
Соловей Заочник 20.03.2012 09:31 Заявить о нарушении
Щодо України, то, у мене таке враження, вона з Руїни так і не вилазила ніколи... Але що поробиш, Материзну не вибирають)
Валео Лученко 20.03.2012 12:23 Заявить о нарушении