…Мов би живиця з вишні,
вечір залив ялини.
Він у живих не лишить
нікого, тому я лину
подумки вслід за світлом
у край, де зима – примара.
Гасять вогні на вітах -
чи мрії? – похмурі хмари.
Вітер, мов долі крейду,
паморозь стер додолу.
Пише він лист до Фрейда,
про зірку рожево-голу.
Людей пробігають тіні,
зодягнені в муки звірів.
Крізь сутінок жорна сині
я змелюю зерна віри.
І вливши молитви воду
у борошно те містичне,
лишуся чекати сходу.
Щоб сонце у колі вічнім
розжарило неба печі
і випекло паску ранку!
І грішної туги вечір
згорів у вогні світанку…
2012
Живиця
© Copyright: Александр Зубрий, 2012
Свидетельство о публикации №112022607049
Свидетельство о публикации №112022607049
Рецензии