Мріє,голос ,куди ж закотились?
Не полоните більше мій ум,
Бо думки мої забруднились
У ворожий і тяжкотний сум?
Мріє-пташко,до мене лети,
Важко жити без голосу і надії,
Без надії,без світла мети,
Що даруєш мені,моя Мріє!
Я прокинуся завтра й засяють-
Очі блискотом радісних днів.
Це вони мені сповіщають,
що ти знову прийшла у мій спів.
Пташко, до мене лети..
© Copyright: Валерия Зенинец, 2012
Свидетельство о публикации №112022611883
Свидетельство о публикации №112022611883
Рецензии