Забула гордо тишину,
Забула божий «Отче Наш»
Не пам’ятає ту весну,
Коли їй Бог відсудив час.
Жорстокість у очах.І порожнеча.
Любові стогону нема.
І потерпають сни малечі
Де є лиш кривда і сльоза;.
В кайданах ручка загорілась
Захлинула красу дівочу.
Пролита кров,що їй наснилась...
Та це був сон,на жаль,пророчий....
Сон
© Copyright: Валерия Зенинец, 2012
Свидетельство о публикации №112022611710
Свидетельство о публикации №112022611710
Рецензии
