З твоїх долонь стікає страх
Як ловлю голос твій у сні,
Забуті фрази в сторінках.
Де пропливають марні дні...
Осінню шаль палких ланів,
Сховаю в серці із луною,
Холодний вечір сполонив:
Тебе,її і душу мою.
Насилля стежить і прямує
Стежками страху з-тих часів-
Де очі її люблять,і не чують
Підступної і втраченої,спів.
Омана у руїнах жалю,
У щастя загубилися ключі,
І відтепер себе караю...
Що я тоді прокинулась вночі.
1
© Copyright: Валерия Зенинец, 2012
Свидетельство о публикации №112022611684
Свидетельство о публикации №112022611684
Рецензии
