У життi я пройшла чимало дорiг,
А яка є з них краща - не знаю.
Бо бувало багато тривог на шляху,
I вагань, i засмучень без краю.
Вистачало i щастя. Упевнена я,
Що таких вже дорiг не буде:
Адже разом зi мной, коли вила хуга,
Були коло мене добрi люди.
У майбутньому - обрiї нових дорiг.
I пройти їх потрiбно умiло.
Щоби знову побачити рiдний порiг,
Щоб збороти завади всi смiло.
I я знаю, що цi я дороги пройду,
Хоч чимало там труднощiв буде.
Не зiгнусь на вiтру, не ослабну в жару,
Бо зi мною завжди добрi люди.
Переконана я, що нiхто iз нас
Цих дорiг нiколи не забуде.
Я люблю їх, хоч бiльше люблю я вас,
Мої щирi й добрi люди!
Жовтень 2002 р., Крим
Я люблю вас, добрi люди!
© Copyright: Вера Миреева, 2012
Свидетельство о публикации №112022611173
Свидетельство о публикации №112022611173
Рецензии