Остап Слевинский. Пацан

   ОСТАП СЛЕВИНСКИЙ. ПАЦАН.

          Перевод по инициативе Евгения

«Пам’ятаю, був там один малий,
насправді вже підліток, але
виглядав років на вісім, –
і його посилали до нас із листами,
ще часом передавали ним сир
або цукор,
бувало і так, що приходив
зовсім без нічого, але це
означало, що він десь загубив усе
по дорозі, бо його
ніколи не обшукували на вході, ніколи --
для них
його не існувало.
І знаєш, що я подумав: коли
ти пишеш вірш,
немовби посилаєш малого. І навіть
якщо він розгубить усе,
то пройде
до тих, хто по той бік,
як сам собі не зрозумілий знак,
пройде,
щоб просто помовчати з ними».


         *  *  *


   Я помню, был там один пацан,
   по сути подросток, однако
   он выглядел лет на восемь, -
   с ним нам письма передавали,
   а порою  сыр
   или сахар
   он иногда приходил пустой
   но это значило только то,
   что он всё потерял по дороге
   потому, что его
   никогда не обыскивали на входе,
   никогда - он для них не существовал.
   
   И знаешь, что я подумал: когда
   ты пишешь стихи
   ты словно шлешь пацана. И даже
   если он потеряет всё,
   то пройдёт,
   к тем,
   на другой стороне,
   как сам себе непонятный знак,
   просто, чтоб помолчать
   с ними.