***

Втомилася...
Від бруду і печалі,
Чужої ненависті, підлості і зла
Неначе землю обняла руками
Упала - підвестися не змогла...

Не було весен...
Лиш зима та осінь.
Надії всі поглинула пітьма
І в тридцять заплітала довгі коси
Забувши колір - тільки сивина...

Жіноча доля - хто згасив надію?
Хто допоможе підвестися їй?
Хто їй поверне посмішку і мрію?
Чи зможе ще сказати - "Тільки мій..."


Рецензии