***
Від бруду і печалі,
Чужої ненависті, підлості і зла
Неначе землю обняла руками
Упала - підвестися не змогла...
Не було весен...
Лиш зима та осінь.
Надії всі поглинула пітьма
І в тридцять заплітала довгі коси
Забувши колір - тільки сивина...
Жіноча доля - хто згасив надію?
Хто допоможе підвестися їй?
Хто їй поверне посмішку і мрію?
Чи зможе ще сказати - "Тільки мій..."
Свидетельство о публикации №112022504557