Чи колись я тебе розгадаю
Ніжний проліску мрій самоти?
Хто там нині тебе роздягає,
З отупілим чуттям срамоти?
Хто там пестить тебе і ласкає,
Повечерявши смачно борщем?
Хто щоранку тебе одягає,
Із небритим одутлим лицем ?
Хто тебе має право кохати,
І тобі дозволяти цвісти? ---
А мені б лиш тебе розгадати,
Рідний проліску мрій самоти...
Свидетельство о публикации №112022501566