Мовчання

Лист 1.

Ти не можеш знати про що я думаю, коли ти поруч. Не можеш бачити якою я буваю, коли тебе немає. Ти навіть не здогадуєшся, що я бачу і те, що знаю!!
Я просто так дотримуюся тиші…..
Тиша, тлумачення, поняття, реальність. Стан душі, думок, поривів.
Все  те , про що мовчу змінює меня, але ніяк не може вплинути на тебе!! Ти просто не знаєш про що я мовчу!!
 Моє мовчання безглузде і небезпечне!! Коли я мовчу  я слухаю, прислухаюся!!! Якщо класична музика добре впливає на  мій слух, то тиша на мою душу!!!
Я можу мовчати вічність…. Я хворію тишею…. Я кохаю тебе….
Але в цій своїй тиші до мене наближається розуміння того, що ти мене не кохаєш, я тобі не потрібна, я не твоя,не тобі, не з тобою…
Ти обираєш іншу, та не чуєш мого мовчання…. Я маю багато тобі сказати, але я повністю віддана безмовному життю, моя обітниця мовчання , моє кохання, моя спокуса і страждання, моя невинність, моя наївність, моя надійність та безнадійність… моє мовчання, моє страждання, моя надія  - розчарування!! Я кохаю тебе!!!!!! а ти обираєш іншу!! 
Вона, прийшла в твоє життя, вона змінила забуття в марну надію, зіпсована життям, та змінена тобою, вона пришла а далі тиша.
Я маю сказати тобі забагато, але не варто надіятись , що я це зроблю, не буду казати, не варто мовчати, я це розумію, але забагато я маю сказати, тому мені варто про це промовчати!
Мовчати про все, що я маю сказати, мені жуже важко, я маю страждати, я маю навчитися жить як належить, мовчати про все що мене так бентежить, тебе я кохаю, ти знаєш багато, але мені важко, я маю страждати!!!
Тебе я кохаю, вона моє горе, їй не під силу кохатись з тобою, вона не навчиться ніколи й нізащо бути для тебе єдиной найкращой!!! Вона – це прокляття нещасної долі, мале кошеня без жалю і без волі!!!
І тільки мовчати, і плакати тишком, мені залишається у цій моїй тиші!!!
Мене ти не чуєш, мене не кохаєш, ії тихо любиш, за нею страждаєш, вона лише пристрасть, можливо безглузда, коли її втратиш, тоді пожалкуєш!!!
Мнене ти не чуєш, у сни не пускаєш, але твоя тиша несе мені жалість..
Ти не знаєш про що я здогадуюсь вранці, про що дізнаюсь з твоїх слів та казок111 ти говориш одне, очі кажуть інакше, поведінка твоя, наче в звіря у пащі, я ховаюсь від себе, я до тебе прилину, стане боляче сильно, але я не загину!
Все про що я мовчала, все прощо говорила, я нічого тобі говорити не сміла, я кохаю тебе, тобі щастя я хочу, але те кошеня тобі горя накличе… ти не бачиш того, те про що я промовчу, ти не чуеш мене, моя тиша не гуркоче, подивись в мої очі, в них усе ти побачиш, але слово моє всередині аж плаче! Ти мій милий коханий подивися, послухай… може раптом ти зможеш від мене почути, мою тишу, мій біль, моє серце що бьється….
Я можу мовчати вічність…. Я хворію тишею…. Я кохаю тебе….



Лист 2

Я можу мовчати вічність…. Я хворію тишею…. Я кохаю тебе….
Я щодня намагаюсь тобі пояснити, що життя ти для мене, ти для мене радіти, ти для мене сміятись, ти для мене ще й дихать, ти для мене любити, ти для мене страждати..
Розуміння  не хочу, співчуття не потрібно, бо я знаю, що все ще лише божевілля. Ти навіки відмовився слухати тишу, а мовчати для мене, всеодно, легше жити.
Майже їй не належиш, та мені також ні. Ти нову собі тишу пошукаєш в житті, може буде інакше, я про це все ще мрію, мрію вірити в те, що мені ти порірив. Що послухав моєї жіночої думки, не потрібна вона тобі навіть у смутку, вона в тебе поплаче попідлічує крила, й полетить десь у вирій, як якась там голубка,  якщо ні то залишится, та не на довго, ти одна лише ланка до її , до її волі.
Але ти не чуєш, мене ти не бачиш, я завжди з тобою, мені також важко, тобі я сказати нічого не можу, лише тобі раджу вертайся додому, цінуй все, все що маєш, не жалкуй за утратой, все іще повернеться, все ще буде багато…. І чим більше про все це я тобі сповіщаю, розумію сказати мені  є ще багато… але ти все не чумєш, ти мене не сприймаєш, говорю я багати, але толку не має, сам собі ти на розумі, ще пожалкуєш, коли пізно вже буде, ти про все пошкодуєш….




ЛИСТ 3


Моє мовчання безглузде і небезпечне!!
Я не можу зрозуміти чому квіти – це радіти, чому сльози  - це погано, а сміятись – дуже гарно, плакать дуже некрасиво, а кохати – це наівно….
Ми говорим різні речі, слова, тиша безперечно. Слухать можем ми зізнання, благородні побажання, але все не має суті ти летиш  вперед як світло, ця дорога якою йжеш приведе до краю прірви, а тоді коли прийдеш воротя уже не буде…
Ти прислухайся до серця, почуттів реальності, може все ще буде в нас як у казці  - весело і радісно…
Тиша, смуток і печаль із життя не викинеш, але ти ще зрозумієш, що не так ти вирішив….
Зрозумій, моє кохання з серця ти не виріжиш, робиш мені боляче, сам не розумієш, що болить усе сильніш моє серденько…
Ти мене не кохаєш, ти мене не цілуєш, завжди поруч гуляш, і мене не шануєш.
Ти мені допоможеш повернутися в тишу, де немає жалю, гірких сліз, подиху вітру.
Де усе, що хоч якось мене буде бентежить – це відсутність тепла, сонця, квітів і неба.
Я з тобою навчусь, я навчусь нелюбити, охолоне душа, скамяніє, знесилить.
Але тишу свою я уже не залишу, ти мовчання моє, ти моє…
Я мовчу про усе, що про тебе я знаю, що казали мені, що сховали від тебе… Я ще довго про це все буду мовчати, ти не вартий того щоб за тебе страждати, я тобі говорила і буду мовчати, я кохаю тебе в мені це не здолати… Але ти знов і знов обираєш безглуздя, чорну прірву з якої рятунку не буде, ти ідеш за покликом темної ночі, а тебе, я, туди відпускати не хочу, намагаюсь забути все, про що я почула, але як мені важко промовчати, любий.. Та слова ти мої не сприймаєш реально, думай щособі хочеш, та все буде реально, ти за мною поплачеш, знаю я це, знають це твої очі…
 Розумієш???? кохання моє не безмежне, я втрачаю себе, я страждаю від тебе, я плачу за покликом власної долі. Я знаю, що скоро я тебе не побачу…змінишся ти, як змінився до мене, будеш в темряві жити, але все це без мене, я в стоїй тиші, знайду порятунок, а тебе твоя прірва навіки загубить.
Ти не знаєш про що я тобі промовчала, я почула багато, та тобі не сказала, моя тища, Моє горе це моє промовчання. Не розумію, не знаю не бачу, ти кохання моє, я за тебе поплачу!!!
Як мені промовчати про те, що бентежить, про те що від горя тебе застережить, але марно у тиші я тобі сповіщаю ти не чуєш мене, ти просто іншу, можливо, кохаєш, інша – зло, це відомо, це є провда одвічна, але щож мені вдіять.




Лист 4
Щодня я порушую свою тишу, я просто не можу відпустити тебе, я хочу тебе, я бажаю тебе , я хворію тобою, шаленію і мрію.
Я зізнатись боюся, що тебе я втрачаю, ти не хочеш нічого, ти нікого не бачиш, мені страшно я плачу, мені добре – радію, але все це нічого для мене не змінить, ти ще досі гуляш з вогнем, як меленький, розуміти не хочеш, що все це смертельно…
Але моя тиша нічого не змінить, а мовчання моє , а мовчання – це тиша….



ЛИСТ ЗІЗНАННЯ
Лист не може бути першим чи останнім, він зажди пошеться для того щоб близька людина, чи то товариш чи коханий чи просто хтось з добре знайомих людей прочитали те, про що пише відправник. Але мій лист без адресату, і тому мені повинно бути байдуже на те що прочитає в ньому ця людина……
Ти знаєд добре, що моєжиття це ти, ти змінв всі мої погляди, я завжди говорила то що думаю, а тепер я про це просто мовчу.  Зараз я впевнена в тому що ти про це ніколи не дізнаєшся, про те що ти…. Ти і тільки ти…….
Я тобі говорила, що відмовлюся легко, що кохати не буду, що страждати – це легко… та сама розумію що все це є неправда, не відмовлюсь від тебе, від кохання я плачу...
Розумію я добре, все це дуже серйозно, я не можу не хочу, але я пожалкую.
Я хапаюсь за марну пусту за надію, вирвати тебе із твого божевілля, розумію що часу на це не зосталось, але раптом мені цього часу ще хватить……
Я ходила дізнатись, до одної людини, що чекає тебе у твоїм божевіллі, а вона мені чітко дала зрозуміти, що часу дуже мало, що надія навіки, що якща ти не згинеш від тієї малечі, то у мене з тобою буде добре, до речі. Я кохаю тебе, ти мене ображаєш, але права на це ти не маєш.  Розумію, що тяжко тобі це сприймати, але за щастя своє треба гори звертати.