Майстер та Маргарита...

В малесенькій та непримітній хатині
Яскраво палає вогонь і не гасне
Для людства то бажана й вічна картина
Бо там Маргарита чека свого Майстра...

    О, темрява ночі, жахлива безодня
    Людської душі, що до світла не прагне
    Що втратила совість, затьмарила розум
    Що в прірву до сплячої вічності тягне...

Калюжами крові, дорогами смерті
Вперто йдуть ідоли до пьєдесталу
Століття жахливі роками не стерти
Бо влади і грошей завжди було мало...
   
    " Я з ним жила серед трунку хмільного
      В душі, як у всих, споночіло та смеркло
      Співала Осанну вустами німого
      І це було гірше, ніж смерть, а чи пекло...

Ти, Майстре, правду їм розповідав
Як міг ти спромогтися на свавілля
Свинячим рилам бісер розкидав
Вердикт суворий - тихе божевілля...

      У світі чорному лиш ти у мене є
      Можливо. я  цій боротьбі загину
      Та в смерті віра у життя моє
      І я тебе ніколи не покину...

Мені дали мітлу. а наче крила
На ній злетіти до небес зуміла
Тепер нам не лічити вже роки
Поєднанні коханням навіки...

      Лечу туди, де тління і краса
      Єднаються, як гріх і покаяння
      Де пекла вічність й райські небеса
      Дають нам вибір у житті останній...

О, Майстре!Вибір цей зробила я
Моя надія ожила зі мною
Велична віра і любов моя
Тут, на балу, пліч о пліч з Сатаною..."
    
      "О, королево, королео, королево..."
       Хвилина влади тягарем висить
      "Приказывайте, королева, что вам надо 
       Да требуйте, не вздумайте просить!

Ваш выбор сделан - вера и любовь!
Он превратил в вино грехи и кровь
И этот выбор не имеет меры
Всегда так будет - каждому по вере..."

      В малесенькій хатині непримітній
      З*єднались душі на віки в цю мить...
      Читаю знову Майстра й Маргариту
      Рукопис правди, що ніколи не згорить...