Перестань, я звик до самоти,
Залюбки спілкуючись думками
З блиском зір,
Із плюскотом води
І давно минулими віками.
Помовчи
і дотиком відчуй
Повноту несказаного слова.
Не поруш, очима шепочу,
Не злякай цю тишу вечорову!
Не злякай, прошу тебе,
нехай
Подивлюсь на неї ще хвилину,
Ніби світ на ній зійшовся клином,
Щоб сховатись далі од гріха.
Перестань, я звик до самоти...
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112022403118
Свидетельство о публикации №112022403118
Рецензии
