Это ne znachit...

*
Ти збагнула -
як болюче ти впливаєш...
/на весь всесвіт?../,
не торкнулась
навіть щиро до ромашки -
скласти іспит...
Допоможе
тобі боже..? /Стать нікчемной...
і рабою.../
Я не зможу
дарувати тобі зірок..,
бо я - воїн...

Старшим братом
ти мене не називала
навіть взимку..,
бо Пілатом
я нікчемних катував тут
без підтримки...
Це не значить,
що в житті - це моя доля:
насміхатись...
Я - не плачу..,
бо в цій долі я є воїн..,
навіть в хаті...

Де ж та хата?..
Вона є десь... /не в "два на два"
під землею!../
Милуватись
у тій хаті не з тобою,
а лиш з нею,
кого мусю
я ховати,
як джерело моєй спраги...
Не був трусом!..
Не хотілось, щоб приперлись
"бідолаги"...

І питали...
Всі болючиї питання... -
лиш до мене:
катували
недотепи всі мовчанням
не даремно,
бо нікчеми -
так ледащо працювати..,
що на бога
можуть тільки лиш зітхати...
/воїн - строгий.../.

На долонях
у мене немає шрамів:
лиш мозолі...
Ти у долі
складеш іспит /без вітання:
непокоюсь..,
щоб на тебе
твої "друзі" свою заздрість
не чипляли.../
За край неба
я дивлюсь... і бачу навіть
скрізь астрали...

24.02.2012г.