Я вiдiйшов...
Я вже не я, –
Отави латка.
Я залишив своє ім’я
Комусь на згадку.
Це вже було.
Ці дивні сни
Мені вже снились,
Де я – трава,
і в тиху рань
Мене скосили.
Та я живий,
ще проросту
З роси й терпіння.
І так щораз,
бо в цій землі –
Моє коріння.
Свидетельство о публикации №112022303957