Немає любові сильнішої,
Ніж любов рідної неньки,
Не знаю людини добрішої,
Ніж ти, моя мамо рідненька.
Щодня тебе згадую, сонце моє,
Далеко тепер ти від нас,
Як же мені бракує тебе
Рано твій вогник життєвий погас!
Тяжко без тебе мені тепер жити,
Залишились з татом удвох,
Вечором довгим починаю тужити,
За тою порою, коли були ми утрьох.
Ніколи більш не вернеться,
Тая пора золота,
Тепер самим доведеться
Свої доживати літа.
А як же хотілося ще
З тобою хоч трохи пожити,
Вибач, будь ласка, за все,
Завжди тебе я буду любити!
В пам ять про мою любу матусю
© Copyright: Эрик Дрэйвен, 2012
Свидетельство о публикации №112022301199
Свидетельство о публикации №112022301199
Рецензии