А сны такие разные...

...А сни такі різні, як в травні весна, -
 то сонце, то дощик раптовий;
 і бачу я батьківський дім уві снах
 яскравих таких, кольорових...
 Мені вісімнадцять, - доросла, авжеж, -
 спізнилась додому, - вже пізно;
 та мама не спить, знервувалася вже, -
 чекає і дивиться слізно.
 В очах і благання і докір, - без слів
 я погляд її розумію;
 та раптом я чую слова, як той спів:
 дитино, пробач, я не смію
 у ліжко лягти, доки ліжко твоє
 пусте, - я спокою не знаю;
 не вмію душевних гасити пожеж, -
 своїх хвилювань не сховаю.
 Колись будуть діти у тебе свої,
 і ти зрозумієш, - для мами,
 вони залишаються завжди малі, -
 не старяться діти з роками.
 ...Сьогодні я маю дорослих дітей,
 та бачу у снах неспокійних,
 що я виглядаю їх коло дверей, -
 своїх ангелят у надіях.
 Що завжди дорогу до дому знайдуть,
 де б їх не закинула доля.
 Як би ж я могла, то встелила б їм путь
 барвінком із снів кольорових...