Моя нестримана ілюзія,
В очах застигла теплим маревом,
Тебе забути вже невзмозі я ,
І це напевне Божа кара.
Заклятий ворог мій в коханні,
Моя ти мрія непобачена,
І ти у відповідь мовчанням,
На всі слова тобі призначені.
Моя історія любові,
Нічим щасливим не закінчена,
Ти не зі мной, я не з тобою,
І я у відчаї пригнічена.
Мій друг в розмовах одиноких,
У сірих думках ніччю темній,
І я к тобі лечу високо,
Як до зірок, но через тернії...
Як до зiрок, но через тернii...
© Copyright: Леся Ткач 2, 2012
Свидетельство о публикации №112022211802
Свидетельство о публикации №112022211802
Рецензии