І в кожній бачити її
У силуеті проти сходу,
Та спогади ховать свої
Про невимовну вроду.
У буквах бачити ім’я,
Те, що тривожить душу.
Читати в них: «Ти не моя»
Тепер постійно мушу.
Постійно чути голоси
З словами: «Я ж кохаю».
В полоні бути у краси,
Як бути з цим не знаю.
Запах відчувать такий,
Що голову дурманить.
Зробила вибір не легкий,
Мене ж кохання манить.
Душа, без утиху, кричить,
Кричить, а потім плаче.
А твоє серденько мовчить,
Не розуміє наче…
Чуття
© Copyright: Егор Шумихин, 2012
Свидетельство о публикации №112022211397
Свидетельство о публикации №112022211397
Рецензии