Його очі горіли востаннє
Не для неї, для мене якраз,
І я вірила, що на світанні
Я зустріну кохання не раз.
Мерехтливе, лиш нам притаманне,
Почуття те вселяло життя.
У пітьмі сірих стін нездоланних
Ти молився на спраглі вуста.
То чому ж ти, любове, не з нами,
Коли вже поєднала серця?
Чи ти чуєш жахливі стенання,
Що лунають в пусті небеса?
О, я ніколи не зрозумію,
Чом для тебе те краще буття.
Ліпше трохи пожити щасливо,
Ніж боятися змін до кінця.
2011 г.
Його оч гор ли востанн
© Copyright: Алина Влади, 2012
Свидетельство о публикации №112022211308
Свидетельство о публикации №112022211308
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.