Чарiвниця
Леготом пташиним, святом гомiнким...
Знов бурштин i злото на листку кленовiм
Вирiзьбляє осiнь подихом легким.
На струнку калину одягла намисто,
Наче наречену вбрала до вiнця,
I стоїть красуня над джерелом чистим,
Загляда у воду: чи не до лиця?
Ще цвiтуть на небi зорi золотистi,
Не сховались в хмарах вiд твоїх очей...
Плава помiж ними мiсяць жовтим листом,
Загубивши мрiю в мороцi ночей.
Ну, а вранцi-рано дiаманти-роси
Ще не раз засiють жовклий килим трав...
Заблукала в лiсi чарiвниця-осiнь
У вiнку багрянiм вранiшнiх заграв...
Свидетельство о публикации №112022200101