Ти поет – що ніколи не згине,
Твоя думка летить крізь віки.
Ти летиш над шляхом тополиним –
Возвеличуєш наші степи.
Ти був генієм нашим пророчим,
Твоя доля відома усім.
Ти прийшов із низів, із народу,
Та злетів до висот Кобзарів.
Ти ніколи не мріяв про славу.
Твоя доля повіки жива.
Ти даруєш нам міць українську
І вселяєш у серце життя.
Ти пройшов крізь страждання і муки,
Твою долю не всяк проживе.
Ти віками боровся за волю,
І та воля для нас ще живе .
Ти Кобзар, що прийшов до свободи,
Ти словами боровсь, як мечем.
Не важливі ні час, ні дороги,
Ти Вкраїну у серці носив.
Ми назавше Тебе пам’ятатимем,
Ти для нас Вифлиємська зоря.
Ти – Кобзар, і цим словом все сказано,
Ти живеш у вкраїнських серцях.
Великому Кобзарев
© Copyright: Антонина Кашуба, 2012
Свидетельство о публикации №112022100825
Свидетельство о публикации №112022100825
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.