Лист Другу

Життя...
Все чудово, живеш, стараєшся чогось досягти, довіряєш людям, будуєш плани, і тут раптово... Раз! І як на зло трапляється щось таке, що ламає твої стереотипи про когось... Про життя... По тобі проходить хвиля гніву, злості, ненависті... З часом це переростає в розпач, і ти запитуєш сама у себе: "Невже я колись могла комусь довіряти?"
Ні! Це не правда... В світі залишилось ще багато хороших людей, вірних друзів, яким ти можеш довіряти... Повітря ще наповнене  щирим коханням...
Зупинись на мить... Оглянись! Життя прекрасне!І навіть якщо ти уже знаєш, що таке зрада... Продовжуй жити... Відпусти його... І разом з ним піде  біль... Долею тобі було дано важке випробування... Це факт, але воно дається тільки сильним особам... На мою думку це признак того, що доля готує тобі щось краще... А все що було в минулому лише випробування для тебе... І якщо ти знайдеш в собі сили піднятись з колін, витерти сльози,  посміхнутись і іти дальше... Дальше в життя... Це означає, що вже дуже скоро наступить новий, поки що ще не відомий для тебе, етап життя...  І чим скоріше ти пробачиш і відпустиш його з свого серця, тим скоріше цей етап настане...
Він не твій... Ти пережила це вже не раз...
Навіщо ти наступаєш на одні й ті самі граблі нескінченну кількість раз?
Ти вибачаєш його... А потім все повертається на свої місця  і ти знову плачеш... Гіркий присмак зради постійно перебуває в твоїй душі  і в серці вже майже не залишилось місця для чогось доброго, світлого і радісного... Ти втратила довіру до людей, втратила сон, хороший настрій і просто легкість на душі... Ти говориш, що на душі важко... Важко  бо там камінь - зрада...  І як ти не старайся прикрити його рожевим полотном, він всерівно там буде... і нікуди не дінеться, поки ти сама його не зруйнуєш! А зруйнувати його можна лише новими, не займаними почуттями, любовью, радістю, і оптимізмом... Не можна здаватись! Невже ти не помічаєш, що ходиш по замкненому кругу?...  Твоє життя  одноманітне і сіре... ти переживаєш знайому біль знову і знову... Чергова зрада лягає на твоє серце, душу і розум важким камінням і опіками після яких залишаються шрами і вм'ятини на все життя....Життя  прекрасне! Зупинись...  Перестань  займатись саморуйнуванням свого життя... Це не альбом з якого можна вирвати сторінки або переписати його заново, як тобі заманеться... Приймай дійсність такою, якою вона є, втікай від усього, що тебе засмучує... Не повертайся туди де колись ти була щаслива... Цей час пройшов... Там уже немає рожевих троянд, тепер там земля повністю покрилась бур'яном... Покидай думки про минуле... Живи майбутнім... Тянись до сонця, квітів, людей...Тому що життя пройде непомітно, а народитись на світ вродливою дівчинкою знову, щоб виправити скоєні помилки, вже шансів не буде...
Він не твій... Хоч раніше ви і були щасливі разом... Тепер він інший, не шукай в ньому пристрасних почуттів, закоханих очей і довгих поцілунків... Цього вже не буде... Він тепер інший, інша тепер й ти...
Пробач його і відпусти... Відпусти залишивши в серці лише приємні спогади про нього... Усміхнись! Життя прекрасне! :)