З головою у вир. І тепер вже не страшно
Мені бути з собою один на один.
Я ковтаю повітря, мені не вистачає,
Коли поряд так само не дихаєш ти.
Я, мов звук у навушниках,
Я намистинами з шиї зірвалась усіх поколінь.
Я мов плин, мов години, мов вітер у полі.
Я ще воля тих сотень, що встали з колін.
Але всі паралелі, дослівні поняття,
Суперечки по темі чи зовсім без тем
Своє місце не втратять, лиш поки не поруч.
Але вкотре – безслідно, коли поряд ми.
З головою у вир
© Copyright: Тэта Браян, 2012
Свидетельство о публикации №112022103616
Свидетельство о публикации №112022103616
Рецензии