И мне счастья довольно такого

перевод стихотворения Прокопенко Юрия - "Я щасливий вже тiльки вiд того..."
(http://www.stihi.ru/2012/02/19/5314)

Я щасливий вже тільки від того,
Що живеш ти у серці моїм.
Що тебе, подаровану Богом,
Я назвав тихо щастям своїм.

Я хотів приголубити ніжно,
Цілувати й шептати тобі:
«Ти – найкраща, мов сон дивовижна,
Люблю очі твої голубі.

Пригорнись і послухай, як б’ється,
Як стихією серце горить.
Як бунтує, клекоче і рветься,
Помирає постійно на мить».

Я візьму твою руку і ми вдвох
Вище хмар підіймемось у вись.
До зірок, що засліплюють морок,
До зірок, що озвуться колись.

Ось вони, неземні діаманти,
Сяють безліччю дивних вогнів.
Цих далеких світів аксельбанти,
Подарую тобі лиш одній.

Лиш одній – таємниці галактик,
Лиш одній – свою душу навік.
Я для тебе готовий палати,
Доки віск весь на свічці не стік.

Я щасливий вже тільки від того,
Що ти є, що живеш на Землі.
Що на тебе, даровану Богом,
Я молюся в холодній імлі.


10.07.2007 рік.

Как для благости надо немного
Той, что сердцем владеет моим,
В ней тебя, поднесенную Богом,
Я назвал тихо счастьем своим.

Я мечтал тебя нежно касаться,
Целовать и шептать, не тая, -
Ты прекрасней всех снов, что мне снятся,
Синеокая  прелесть моя.

Прислонись и послушай, как бьется,
Как огнем страсти сердце горит,
Как бунтует, клокочет и рвется,
Как, в тоске замирая, болит.

Я сожму твою руку, родная.
Полетим, разорвав облака,
До тех звезд, что  мрак ночи  пронзают.
До тех звезд, что сияют века.

Полюбуйся на свет их пролитый
И мерцающих граней игру.
Их алмазов светящихся нити
Я тебе лишь одной подарю.

Лишь одной – тайный сумрак галактик.
Лишь одной – свою душу навек.
Воздаять, пока сил моих хватит,
Пока воск весь в свече не истек.

И мне счастья довольно такого,
Что ты есть, что живешь на Земле.
На тебя, поднесенную Богом,
Я молюсь в хладом дышащей мгле.