Дощ за вiкном
Краплi мов сльози його.
Тихiм, настирним клубком
Прагне до серця мого.
В ньому ховається сум,
Розпач загублених мрiй.
Тому до радiсних дум
Потяг спрямовую свiй.
Начебто легше душi
Робиться зразу тодi.
I в монотоннiй тишi
Мiсця немає бiдi.
Листопад 2002 р., Крим
Свидетельство о публикации №112022009454