Виє вітер, завиває...
Гне, хитає дерева.
Лютий хоче налякати,
Та зима вже відійшла.
Хоч навкруг, по всій країні
Снігом встелена земля,
В нас весною пахне нині,
Часом, біленький кружля.
Сипле мокрії сніжинки,
Та морозу вже нема,
Розтають іще в повітрі,
Ще не впавши на поля.
Ось вже й дощик пада дрібний,
Як же єї зрозуміть,-
Цю могучую царівну,
Їй навіщо сльози лить?
Що її стійку тривожить?
Чом розкисла, що болить?
Якщо схоче - заморозить
Все навколо сходу, вмить!
Чи то в неї теж є серце,
Чуйність, ласка та душа?!
Що її красу турбує,
Чом сумує? Чом рида?
Що сталося, зимонько?
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112022009014
Свидетельство о публикации №112022009014
Рецензии