І добре, і лихе не стерти,
Що нажили мої роки.
Шелеснуть радо очерети,
Коли вернуся до ріки.
Напівзабуте збудить пам'ять,
У дні травневі погука,
Де вчилась обнімать і бавить
Твоя розчулена рука.
Де поцілунками хмільними
Нас спокушали вечори
І зорі вагітніли ними,
Лиш споглядаючи згори
На трепет і слова гарячі...
Де ж ти, любове, озовись?
Та лише дощиком заплаче
Всезнаюча безсмертна вись.
20.02.2012
I добре, i лихе не стерти...
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2012
Свидетельство о публикации №112022007948
Свидетельство о публикации №112022007948
Рецензии
Варто лишень уявити, як поцілунками “вагітніли зорі”, і так любо стає на серці.
Чудово пишете, В’ячеславе, неповторно! І пробуджується зі сну уява, і щось тремке та дивовижно чисте входить в душу. Дякую!
З теплом та глибокою повагою,
Валентина Чайковская 25.02.2012 10:17 • Заявить о нарушении
Чудово пишете, В’ячеславе, неповторно! І пробуджується зі сну уява, і щось тремке та дивовижно чисте входить в душу. Дякую!
З теплом та глибокою повагою,
Валентина Чайковская 25.02.2012 10:17 • Заявить о нарушении
Уклін Вам, пані Валентино, за добрі слова!
Вячеслав Романовський 26.02.2012 16:37 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 26.02.2012 16:37 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.