Можливо, і справді мені знімати із тебе метал,
Здирати шкіру, лишати забуту чуттєвість.
Можливо, і справді мені збиратися на п’єдестал
З-поміж твоїх колишніх (нагорода за бездієвість).
Кластися в руки… Знаєш, я вже завчила
Кожен твій доторк, репліку і дзвінок.
Повільно стягуєш і складаєш мої крила…
Проїбали другий? Лишайся на третій строк.
Коли моя спина вкривається кров’ю (слухай!),
Я хочу її відмити саме в твоїй ванній.
Спиртуй, бинтуй, клади молитов у вуха…
Так, мій берег стане для тебе останнім!
Так, моє тіло стане для тебе першим!
Розбивайся від ревнощів на мільйони іскор!
Можливо, і справді мені дочекатися твоїх звершень,
А тобі – не потерпати від моїх ігор.
Можливо, i справдi...
© Copyright: Мария Лихошерстова, 2012
Свидетельство о публикации №112022006151
Свидетельство о публикации №112022006151
Рецензии