У Бик вц юв лей

І в Биківці  ювілей
святкувать пора…
- Я поведу  тебе в музей ,-
Телепнула стара,

- Що за музей , не зрозумів ?-
Спитав стару старий.
-В той , що директор наш  відкрив
В конторі заводській.

- Види скоріш !- старий зрадів
Музею, як дитя ,-
- Я ж на заводі проробив
Усе своє життя …
Давно не бачив я завод,
Та ще не все забув.
Але балакає народ,
Він не такий як був…

 Дід вус свій сивий накрутив
Та марафет навів.
На груди орден враз надів  -
Заслуги трудові.

І баба теж новим платком
Прикрила сивину.
І ось ідуть вони удвох
У рідну прохідну.

- Ой ,прохідна , ти , прохідна !-
Наспівує старий .
- Нас в люди вивела вона,
Забув вже в рік який…

Ось і правління заводське …

Дід глянув й онімів.
Та  що  ж це робиться таке ?!
Це хто ж його бомбив?!

Давно закінчилась війна,
Та і в страшний той час
Неначе бомба ні одна
Не падала на нас.

Сам партизанську службу ніс
Старий в той час важкий ,
Що сунуть ніс в поліський ліс
Боялись вороги.

А тут у мирний ніби час
Біда прийшла  на нас.
Стоїть  страховисько – музей
Без вікон , без дверей.

І Ленін , як той бомж , стоїть
Подряпаний увесь.
Труба  давно вже не димить ,
Й цеха поділись десь…

Замість цехів – один скелет,
Каміння та бетон.
Хтось сюди ходить в туалет ,
А хтось зробив притон.

Усі розкрадені склади ,
І навіть брама й пліт.
Лиш тільки башта для води,
Як сирота , стоїть.

Колись була котельня тут
І гріла все село…
Тепер кущі одні ростуть  -
Її як не було.

Колись завод цей скло варив
Й продукцію давав,
Яку весь білий світ хвалив
Та ще й за гроші брав.

Усе  покрали , навіть скло,
Метал  подівся де ?
Хто взяв  ?! Напевно НЛО,
Бо слід  наверх веде …

Воно  з,являлось по ночам
й  усе підряд тягло,
Від плит тяжких до пилорам –
Таке от НЛО!!!

А де живе  , чи де жило
То чудо , що краде,
Як дивно ,знає все село,
Куди цей слід веде.

Мабуть , в  музей ?! Бо і воно
В історію  ввійшло,
Бо зверху , як ото  г-но,
Те ж інколи пливло…

То й діло в тім , його ніхто
Не хоче зачепить .
Самі ви знаєте , як то
Зачеплене смердить…

То ж подивився старий дід
На заводський  « музей»
І каже :
       -  Серденько болить !
Оце-то ювілей!!!

За що в війну я воював ,
За що я працював ,
За що я молодість віддав,
На що надію мав ?!!

Ах ,люди, люди , як могли
Ви  допустите це?!
А люди поряд з дідом йшли
Й не глянули в лице.

А хтось зелений , молодий ,
з насмішкою сказав :
- О , пізно ти прийшов старий ,
Бо вкрасти   « опіздав» !!!

Та дід нічого не сказав
Для того підлеця.
Камінням падала  сльоза
Зморшками з лиця…