Вперед ногами винесли його.
Та не в таку збирався він дорогу:
Все переймався мандрами чогось.
О, як йому до них свербіли ноги!
Піду, казав, так хочеться піти,
Та що піти – помчать в обiйми долі!
Оце б лишень за хвіртку перейти.
Він перейде, він сильну має волю.
Він перетне цей клятий рубікон,
Переповзе, скривавлюючи лікті!..
Один для всіх у вічності закон,
Та не для всіх однаковий – у світі.
Все поривавсь у мандри ті чогось.
Лиш не таку завбачував дорогу…
Вперед ногами винесли його,
Дарма що за життя він був
Безногий.
Смерть мандрiвника
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112022003462
Свидетельство о публикации №112022003462
Рецензии