Неначе навіжені,хмари
Летіли в чорну далечінь
В полях замагалися примари
Серед обривчастих видінь
Усе життя не мало сенсу
Шалений острах у очах,
Не залишилося тенденсу
На перекошених вустах
Змагалися вітри і води,
З корінням вириваючи життя
Понад усе хотілось від негоди
Під спалах блискавки поринуть в небуття
02/2012
Поля
© Copyright: Катерина Медуница, 2012
Свидетельство о публикации №112021906552
Свидетельство о публикации №112021906552
Рецензии