Лист для нього

Цей лист для людини, яка пiшла з мого життя. I вже нiколи не повернеться... Сподiваюсь, що йому краще в iншому свiтi.

Ти вже спиш…
Я не можу заснути. Бути в цьому ліжку, яке ще пам’ятає тепло твого тіла, так сумно. Бути тут одній. Пам’ятати тебе поруч, але не відчувати. Пам’ятати смак твоїх поцілунків, але не мати змогу ще раз спробувати його. Пам’ятати твої пестощі… рухи твого тіла… твій подих… ритм твого серця… Твої теплі очі… Я тобі вже казала, що, коли дивишся в твої очі, стає так затишно? Здається, що ніхто та ніщо не зможе тобі щось зробити, допоки ти дивишся на мене. Я відчуваю себе в безпеці…
Хіба можливо так сумувати за людиною, яку знаєш так мало часу? Іноді, коли тебе не має поруч, мені здається, що все це лише сон. Чудовий романтичний сон. Але ось я прокинусь і зрозумію, що тебе не має в моєму житті. Я зі страхіттям чекаю коли це станеться. І що я маю тоді робити? Тому я не хочу прокидатися. Я хочу бути поряд з тобою, навіть якщо тобі це не потрібно. Мені вистачить дихати тим повітрям, яким дихаєш ти. Жити в місті, де живеш ти. Купувати та читати книги, які купуєш та читаєш ти. Слухати пісні, що й ти. Слухати музику, що пишеш ти. Мені цього буде досить…
Мені подобається, коли ти посміхаєшся. Сьогодні ти був такий веселий. Здавалось, що радість сяє з кожної клітинки твого тіла. А коли ти дивишся на мене з такою турботою – здається, що мене обіймають янголи…
Я все думаю, як я могла жити без тебе? Та як я зможу, коли ти підеш до когось іншого у сни? Я тебе дуже прошу, залиш мені хоча б краплинку себе. Хоча б зовсім трошки, щоб я змогла жити…. Хоча б у снах…
Так порожньо стає без тебе в цьому світі. Тому я знаю, що я буду робити, коли прокинусь. Я піду тебе шукати!...
Я хвилююсь за тебе. Ти повинен берегти своє здоров‘я. Обіцяй мені, що будеш берегти його!! …
…На добраніч. Пухнастих тобі снів…