Щоденник мого кохання

День перший…

Сьогодні я знову тебе зустріла. Неймовірно! Пройшло стільки років… Як ти? Що нового?...  А в мене? В мене зовсім нічого цікавого… Та я знаю, що не бачились декілька років, але, розумієш, зовсім не має що розповісти… Так, я за любки вип’ю чаю.
Так приємно з тобою розмовляти. Так легко… З тобою завжди було легко…
Що? Ти питаєш коли я приїхала? Та десь тиждень. Гадаю на довго.. Побачимо…Ой, я маю йти. Так приємно тебе бачити… бувай…
Час з тобою летить так швидко, чи може то я лечу швидко з тобою… Я йду по вулиці й посміхаюсь. Що це? Я посміхаюсь! Знову!



День другий

Я так рада, що ти подзвонив! Я чекала. Але я не скажу тобі нічого.. тццц…треба мовчати. Не можна, щоб хтось дізнався, що я щаслива. Я не можу віддати тебе! Ні! Я не можу віддати своє щастя!
Цікаво, про що ти думаєш, коли дивишся от так на мене? Що ти відчуваєш?
Ти відчуваєш тремтіння моєї руки, коли торкаєшся її? Ти чуєш, як б‘ється моє серце, коли ти поруч? Ти бачиш блиск в моїх очах, коли я дивлюся на тебе?
Ти бачиш все це? Ні! Але ти дзвониш. Ти приходиш до мене кожного дня… і кожної ночі уві сні. І я чекаю на тебе щоразу!



День третій

Ми разом! Я не можу в це повірити! Ти запропонував мені бути разом… Я така щаслива! Ти сказав, що я якась інша стала. Так інша. Я сяю! Сяю від кохання до тебе. Невже ти не помічаєш цього?... Та ні ти все бачиш. Ти не полюбляєш виносити свої почуття на поверхню.
Ми бачились з твоїми друзями. Ти тримав мене за руку! Як було добре. А сьогодні ми, як скажені, летіли на твоєму мотоциклі по місту. І вітер кохав моє волосся, і сонечко пестило моє лице, і ти тримав мене у своїх обіймах, і я була щаслива!
Я ночувала в тебе. Серед ночі я прокинулась – тебе не має. Але ось ти прийшов і знову я відчуваю твоє тепло.
Я притулилась до тебе. Моє тіло хоче відчути твоє…
Ти притискаєш мене все сильніше до себе….
Як добре лежати у тебе на грудях. Чути як б’ється твоє серце. Ти вже спиш. Спи, моє кохання. Я буду берегти твій сон.


День четвертий

Сьогодні я прокинулась з думкою про тебе. Я повернулась, але тебе не було в моєму ліжку. Як сумно. Мені хотілось розбудити тебе в цей зимовий ранок поцілунком, сказати тобі щось ласкаве, миле…але тебе не має. Ти вдома. Ти вважаєш, що ми не повинні бути так часто разом.
Я вдяглася й вийшла на вулицю. Зима… Я підняла голову й пухнастий сніг падав на моє лице. Сльози замерзали на холоді. Було боляче.
Я хочу до тебе! Я хочу зігрітися у твоїх обіймах. Я хочу відчути вагу твого тіла, смак твоїх поцілунків, радість від твоїх пестощів…
Я йду до тебе…
Ти радий! Ти радий мене бачити! Ти теж думав про мене!
Ти обіймаєш… ти цілуєш… Не відпускай мене!


День п‘ятий

Я розповіла тобі все. Розповіла те страхіття, що сталося зі мною. Ти все знаєш. В твоїх очах вогонь! Ти ладен вбити за все, що він мені зробив. Не треба, любий. Не треба псувати наше життя.
З тобою я стала іншою. Вільною. Сильною. Коханою.
Я розповіла, бо не можу нічого від тебе приховувати… Що?!!! Ти образився? Але чому? Я ж не хотіла тобі робити боляче! Вибач мене…
Сльози… самотність… сум… біль…
Ти пішов. Я знала, що ти підеш, коли все дізнаєшся, тому й не казала. Я берегла своє щастя!!!
Ніч… темрява… холод… біль….


День шостий

Я прокинулась від твого поцілунку. Ти повернувся! Що? Ти був розгублений? Ну звісно, коханий, я все розумію… Поцілуй мене ще раз…
Як добре бути в твоїх обіймах. Так спокійно, затишно. Мені здається, що весь світ зупинився, щоб дати нам цю хвилину щастя… Ти бавишся з моїм волоссям. Цілуєш мої очі. Я відчуваю, що ти кохаєш мене, але…чому ти не кажеш мені цього? Чому ти не кажеш, що сумуєш за мною? Що прагнеш до мне?..
Куди ти?...Ти приготуєш сніданок? Справді?
Я вдягла твою сорочку й босоніж  прийшла на кухню. Сіла на стілець і дивилась як ти готуєш.
Ось ти повернувся до мене… подивився… підійшов… поцілував…ти кохаєш мене!


День сьомий

Сьогодні я йду від тебе. Чому? Бо я кохаю тебе. Дуже кохаю! Ти повернув мене до життя. Дав нові крила, новий подих, нове тіло. Я дякую тобі за це…
Чому ти мовчиш? Чому тобі так важко сказати мені ці слова?! Я ж знаю, що ти не можеш без мене жити?! Я знаю, що ти кохаєш кожну клітинку мого тіла, але чому ти не скажеш мені цього?
Чого ти боїшся? Показати, що й ти можеш кохати? Ти вважаєш, що це слабкий бік людини? Але завдяки коханню, людина стає сильнішою. Вона здатна на все!
Ти сам доводив це! Ти зробив так багато, але жодного! жодного разу не сказав, що я тобі потрібна, що я важлива для тебе…
Я йду від тебе. Чому? Бо я тебе кохаю….



P.S. Те, що було до чогось…

Коли когось кохаєш, то ладен віддати цій людини все, що є: серце, здатність дихати, душу, думки, життя. Ти ладен віддати та нічого не очікуєш натомість. Для тебе головне – це щастя коханої людини. Але, коли ти відав все, ти спустошений. В тебе більше нічого не має. Ось тут відбувається поворот у стосунках. Тепер ти отримуєш все. А потім знову навпаки. І так буде до кінця…
Але, якщо ти віддав все, але не отримав нічого. Що робити тоді? Йти… йти якомого далі… не обертаючись бігти. Ти можеш бігти дуже довго, твої ноги будуть боліти, тобі будуть пропонувати зупинитися, але не слухай їх. Ти повинен бігти допоки не зустрінеш людину, яка стане на твоєму шляху….
Як ти можеш знати, що це саме ця людина? Дуже просто – вона віддасть тобі все……