Мiледi

Печальні очі під вуаллю...
Вже згас давно вчорашній день,
І тільки відгомін кришталю
Душі торкнеться тихим "дзень"...

І слів його п'янка отрута
Розгонить в жилах твою кров,
Щоб втрачена, та не забута
Засяла в півночі любов.

Не та, що з вечора до рання,
А потім зникне, наче дим...
Нехай утрачене кохання
Запахне подихом твоїм...


Рецензии