Він пише вірші на блакитних крилах
Казкових мрій і в небо відпуска,
А потім опускається безсило,
Бо серце знову давній жаль стиска.
Він пише вірші на листках осінніх,
В прожилках-кров'ю нездійсненних мрій,
Щоб хтось не впав в знемозі на коліна,
А сипав сяйвом зоряним з-під вій.
Муркоче кішка-чи виводить скерцо-
І сіє дивний спокій навкруги...
Він пише вірші порухами серця,
Щоб друзями ставали вороги.
Вiн пише вiршi...
© Copyright: Натали Кофе, 2012
Свидетельство о публикации №112021900212
Свидетельство о публикации №112021900212
Рецензии
Гарно, сердечно, зворушливо...Боюсь своїм мимовільним втручанням порушити цю маленьку ідилію, створену порухом серця.Експресія вражає! Дай боже нам "в изнеможеньи не падпть на колени, а сіпать блеском звезд из-под ресниц"!
Нина Ивасюк 24.03.2014 17:57 • Заявить о нарушении
Нина Ивасюк 24.03.2014 17:57 • Заявить о нарушении