Мороз колючий...
Фото Тамары Музычук.
Мороз колючий и немая тишина.
Не знаю кто ты, где ты? Силы тают.
И как же злится, заметает нас зима.
А солнце уж сугробы прожигает.
Иду под горку, уж тропинку замело.
Качели — в небо, вверх, потом всё ниже.
Живое спряталось...струится лишь тепло
Из глаз моих, когда тебя я вижу.
Белы и дни, и ночи. Слышен снега скрип.
Сверкает он и тянет к дому силой.
Ах как я жаждала приблизить этот миг,
И отдохнуть в твоих объятьях, милый!
Да, всё пройдёт, как талая вода!
А кредо жизни - это навсегда!
Мороз ущипливий
Мороз ущипливий. А тиша - мов німа.
Безсила. І не знаю хто і де ти?
Лютує і засніжує зима,
А сонце вже пропалює замети.
Під гірку йти - перехопило дух.
З гори - неначе гойданка під небо!
Живе сховалось. Ледь помітний рух
Тепла з очей, коли дивлюсь на тебе.
І дні і ночі - білі. Сніг рипить,
Виблискує і підганя додому.
Як я жадала наздогнати мить,
В твоїх обіймах приховати втому.
Не зраджу вітру - сенс мого життя!
Розтане сніг. Спливе. Без вороття.
Свидетельство о публикации №112021911848
Успехов тебе и на этом поприще желаю и удачи.С теплом и радостью за тебя,Люба.
Любовь Пархоменко 2 03.03.2012 22:49 Заявить о нарушении
Тамара Первакова 05.03.2012 00:35 Заявить о нарушении