Вiтер гонить голим полем...
Моїх дум крилату ношу...
То закрутить як пилинку,
То розвіє як порошу,
То зламає як стеблинку,
То наситить чистим горем...
Полем, полем в даль безмежну...
Там нестриманість життя
Понівечить, розтерзає
Вітер зморений буття.
Там впаду… і розметає
Лихо ціль необережну...
Свидетельство о публикации №112021807721