Вiтер гонить голим полем...

Вітер гонить голим полем
Моїх дум крилату ношу...
То закрутить як пилинку,
То розвіє як порошу,
То зламає як стеблинку,
То наситить чистим горем...

Полем, полем в даль безмежну...
Там нестриманість життя
Понівечить, розтерзає
Вітер зморений буття.
Там впаду… і розметає
Лихо ціль необережну...


Рецензии