Заливає очі піт,
Цілий день працюють люди,
У роботі про обід
Дід і парубок забудуть.
Молоко несу дружина,
Свіжість випитих степів,
Як рука життя поживна
Все він випити хотів.
Малювало сонце коло,
Йти додому час настав,
Колосків солоних поле
Він до осені спахав.
За роботу голосисту
Хліб родина куштувала,
Мерзли від нічного свисту,
Але голоду не мали.
Сон приходить лиш під ранок,
Все думки сумні летять,
Важко дихає кохана,
Дні її, як степ, горять.
Тим, хто трудиться на совість,
Їх чекає святий рай,
Хто ж стелив обманом повість,
Тих забудуть степ і гай.
Їм березові гачки
Сповістять про небезпеку,
І не встануть простачки
Від каміння і від спеки.
***
© Copyright: Антон Онацько, 2012
Свидетельство о публикации №112021800607
Свидетельство о публикации №112021800607
Рецензии