Гашу свечу... Маргарита Метелецкая

            http://www.stihi.ru/2012/01/30/5353

Гашу свечу… Задумчиво вздыхаю…
Зачахла в заточении своём …
О, мысли одичавшие, я знаю,
Быть в келье одинокой вам резон…

В смирении, в общенье и познанье,
В спасении от муторных тревог
Вновь льётся в мир моё живописанье,
Ещё раз к счастью торопя рывок…

И радость мне прибавит силы будто,
С души печали горькие смахну,
Заворожу заклятием минутку,
Ту, что несёт отраду и весну…

Сильней тоски и застарелых страхов
Любви освободившаяся птаха!

Оригинал

Задмухую свічу...Задумано зітхаю...
Заниділа у замкненні своїм...
Здичавілі думки, здорожені до краю,
Що вам в самотній кельї відповім?

В приборканні спокус, віднові спілкування,
У спаленні замутнених тривог
Тече у світ моє живописання,
До щастя знову кваплячи ривок...

Зрадію, Боже, хоч на крапелину,
Гіркі печалі із душі здмухну,
Заворожу закляттям ту хвилину,
Яка несе розраду і весну...

Сильніша від задавненого страху
Мого кохання вивільнена птаха !




Иллюстрация из Интернета.