Инна Приходько. Киев

           КИЕВ

Розсипав вечір кришталеві скалки
під мерехтливим оком ліхтаря,
на цих теренах я крокую змалку,
моя зійшла тут росяна зоря.

Благословили в світ дніпровські кручі,
кували силу велетні-мости,
і лікували рани неминучі
святої Лаври золоті хрести.

Я збережу в душі довічну шану,
вплету себе у Київський вінок,
тоненьку гілочку того каштану,
який розкинув віти до зірок.

Хай буде днів щасливих наче маку,
а як заграє сурма голосна,
на рівні ноги стане Кожум’яка,
і вип’є келих доброго вина.

Хай Київ промине сучасний Каїн,
і не впаде на серце Божий гнів,
та не спіткає доля тих Почаєн,
що відплили до інших берегів.

      
                Из  Инны  Приходько.

           КИЕВ

Осколки  света – жёлтую  слюду –
Ронял  фонарь  в  вечерние  часы.
Я  вновь  сюда, по  звёздочкам  росы,
Неотвратимой  памятью  бреду.

Днепровских  круч  воздетые  персты,
Мосты,  Владимир,  благостность  его
И  Лавры  золочёные  кресты
Лечили  раны  сердца  моего.

Над  Киевом,  смягчая  звёздный  свет,
Плывёт  каштанов  царственный  венок,
Где  каждый  лист  и  каждый  стебелёк
Запечатлили  свой  летящий  след.

Счастливых  дней  тебе,
             несметней  зёрен  мака,
До  судных  дней  Архангельской  трубы,
Пока  Кирилл – могучий   Кожемяка –
Не  онесёт  ковшом  из  Зодиака
С  горилкой,
          за  звезду  твоей  судьбы.

Да  не  прельстит  тебя  презренный  Каин –
Бесплодный  современный  суховей –
Судьбой
       навек  исчезнувших  Почаен,
Что  изменили  Родине  своей.