Сонячнi вiтрила

Здіймає вітер сонячні вітрила,
Блакить небесну крає і велить,
Щоб вдаль летіла птаха сизокрила,
Де поєднала долі неповторна мить.

Ми в тім краю взяли в свої долоні
Тепла сердець джерельну чистоту.
І з нею линемо до зір в п’янкім полоні,
Здолать бажаючи до щастя висоту.

А зорі нас чекають, ніжно сяють,
В свої простори трепітно зовуть.
Зустрінуть лагідно і щиро привітають
І в світ безмежний шастя поведуть.


Рецензии
Сподобалось! Дякую!

Але: "неповторима" - краще "неповторна" ;)
i "трепітно зовуть" - теж якось рiже слух...

А взагалi - дуже i дуже!!! Дуже нiжно i поетично!

Мантихора   17.02.2012 17:20     Заявить о нарушении
Дякую Вам. Часткове спiвавторство... Часткова згода... Успiхiв Вам. До завтра. З повагою Володимир.

Владимир Великодный   17.02.2012 18:03   Заявить о нарушении