О, Мат нко мила, моя Укра на...

О, Матінко мила, моя Україна,
П'ятнадцять я років в Якутії жив,
Я бачив у снах, тебе, моя рідна
І наяву за тобою тужив.

Я жив непогано в далекому краї,
А поряд є друзі, рідня і сини,
Та все ж не забуть про ті небокраї,
Де батькова хата, звідкіль пішли ми.

І ось я вже дома, я маму обняв
І батькова хата зустріла мене,
Життя закрутилося безліччу справ,
Вже швидко і осінь мине.

Не хлібом єдиним...я добре це знав.
Невже ти, Украйна, не рада синам?
Не блудні сини - в праці линули дні
Собі на життя заробили вони.

Та в рідному краї, у рідній державі
Немає вже сил для рідних синів.
Розтерзана мати-Украйна долала
І голод, І холод, й безвихідь цих днів.

О хто ж тебе, мамо, так гірко образив
І плоть розтерзав, і випив всю кров?
Гони дармоїдів й запроданців зразу,
Щоб знову ожити і квітнути знов.

Ми матір не кинем ворогам на поталу
І спасем ми її на стремнині,
Щоб Україну прекрасну і вдалу
У віки віків прославляти віднині!