Обряд

(вольный перевод одноименного стихотворения Чеслава Милоша)

Но ведь так, Вероника. Не столько больше спокойствия,
Как уступок для себя и для других.
Не требовать от людей
Проявления качеств, для которых они не созданы:
Гармонии размышлений, верований,
Которые идут вразрез с собой, согласия
Между  поступками и верой, уверенности.
Казалось бы, люди так прозрачны, что видно насквозь,
А внутри – тёмные клубящиеся силы.
Думаю сейчас о Джордже, Афанасии, Касе,
О которых никто не поведает аж до Судного Дня.
Какие-то там осложнения! Линия Судьбы
Разделяется. Клубящиеся силы…
Но остаётся одно в человеческой памяти.
Слова, однажды сказанные, вписаны в неё,
Хотя многие не признались бы  в них.
И  даже если бы хотели дать показания,
Не состоялось бы, ибо –  куда им до Истины.
Тогда они падают на колени в нашем храме,
Среди колонн, утопающих в золотом убранстве
И стройных ангелов, которые тончайшими трубами
Провозглашают нам чудесную весть!
«Внимание наше мимолётно», – молвит Вероника.
Моя мысль возвращается, вопреки литургии,
К зеркалу, кровати, телефону и к кухне.
Она не способна вознести города Иерусалима
Через две тысячи лет крови на кресте…
Тем не менее, она парит, хотя я обременён
Запахом соусов, криками узких улочек,
Видом полок с мясом в мясных магазинах.
Они возвышаются над алтарями, костёлами, городом,
Вращаются по земной орбите.
И они наши ближние, они, Вероника,
В том самом магазине рядом, и их сознание –
Моё сознание. Вот тайна,
Почти с любовью, моего изменения «Я» в «Мы».
«Вы есть соль земли, вы есть свет земли», –
Сказал и прижал нас к Своей Славе,
Победитель, неподвластных никому, прав Света.
«Знаю, что призывает», –  говорит Вероника, –
«Но как насчёт сомневающихся? Или свидетельствуют
Когда молчат из любви к Его Имени?».
А, может, мы начнём поклоняться камню,
Обыкновенному камню в поле, самой его Сущности,
И вознесём молитву, не открывая рта?


Рецензии
Вітаю, Валю! Страшенно тішуся, що знову маю деякий час, щоб завітати до Вас. А тут ще й переклад Мілоша! (теж маю кілька, може, викладу з часом, - ще не відлежались, до того ж мене тепер виключно Шимборська займає).
Текст не з легких і Ви, вважаю, дуже прониклися ним і послідовно, цілісно і глибоко передали.
Успіхів! З теплом



Ольга Глапшун   22.02.2012 21:50     Заявить о нарушении
А як я тішуся! Дякую, моя хороша! З цілого серця! За все! Так тепло і хороше читати Ваші рядки – щирі, небайдужі, мудрі.
Я ще під впливом важливої події в нашому житті. 21 лютого в Єрусалимі відбулася урочиста церемонія по врученню медалі та Диплому Праведників народів миру (посмертно), батьку мого чоловіка – Чайковському Володимиру, дідові Павлу та бабусі Теофілі...
І тріпоче серце від шани перед їх високим благородством! Від радості за Україну, яка виховала таких гідних людей, та вдячності Ізраїлю, Комісії Яд Вашему, які оцінили і вшанували цією високою нагородою наших, світлої пам’яті, близьких і мужніх людей! Ось пишу ці рядки, а в очах сльози. На вищому духовному рівні немає національностей, а є великі і чисті серця в грудях справжніх ЛЮДЕЙ. В них пульсують любов, шана і готовність до співчуття і самопожертви! Завжди, в любу мить! Простіть, Оленько, за цю відвертість. Так прийшло.
Будьте радісні, рідненька, і здорові!

Валентина Чайковская   23.02.2012 09:11   Заявить о нарушении
Вдячна і розчулена, що поділилися так щиро цією радістю. Всім серцем поділяю її разом з Вами. Впевнена, що наступні покоління Вашої родини і надалі берегтимуть справжні людські цінності, звіряючи з ними своє життя, що, власне, і робить нас людьми.
Хай щастить всій Вашій родині!

Ольга Глапшун   23.02.2012 15:50   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.