Чому так небо почорніло тату ?
Та сміх дівочій зник чому ?
Чому військові йдуть у нашу хату ?
Тому синок, що кличуть на війну.
Бо ворог вдерся в землю рідну нашу,
Вогнем й мечем дорогу проклада,
Людською кров'ю наповня він чашу,
Неначе то не кров, а лиш вода.
І стримати його, це наша справа,
Відкинути його в його кубло,
Щоб не померкла наших предків слава,
Та рабське не носили ми ярмо.
Тому синок я йду на бій кривавий,
Щоб знов лунав дзвінкий дівочій сміх,
Той, хто за землю рідну б'ється – правий,
І це синок для Господа – не гріх.
Не гр х. Слова Души. 2
© Copyright: Ростислав Моисеев, 2012
Свидетельство о публикации №112021504940
Свидетельство о публикации №112021504940
Рецензии