Учеплюсь Пегасу в гриву
І без сумніву – вперед!
Божевільний чи щасливий –
Цього й біс недобере.
То вже потім розберемось,
Як настане супокій,
Тоскно буде від гарему
Власних дум і мімікрій,
Де суціль одна рахуба,
Дурисвітство і брехня.
Віддаюсь чуттям до згуби
Та підхльостую коня!
Ще хутчій, прудкіше, нумо!
Чом спіткаєшся? Вставай...
Запеклося
серце сумом, –
Хоч до столу подавай.
____________
Рахуба (розм.) - неприємний клопіт із чим-небудь.
Натхнення
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112021504023
Свидетельство о публикации №112021504023
Рецензии