З його перелюбів-шалінь –
Щоніч до рана –
Випещуй клопоти-жалі,
Чужа кохана.
Дари зібрала – і в сльоту
Пішла з дарами.
Що ж відчуваєш самоту
В пустелі храму?
Його зруйновано, поглянь, –
Невже не бачиш?
Пощо стоїш і місиш твань,
Причинна наче?
Зречися пострахів-шулік –
Не втрать нагоди! –
Що обертають на калік
Святих і гордих.
Ти не з таких, не бійся їх.
Спаси лиш душу!
Молись, щоб Бог знайти поміг
Шпарки віддушин.
З його перелюбiв-шалiнь...
© Copyright: Олег Завадский, 2012
Свидетельство о публикации №112021504018
Свидетельство о публикации №112021504018
Рецензии