Ти приходиш до мене часто,
І нехай це лише уві сні ,
Переслідуеш мене всюди,
Нехай лише в моїй голові,
І вплітаеш в волосся квіти,
Хоча й гарні, але ж до журби.
Цими б снами довіку жити,
Та вже чутний подих весни...
Закохалась колись без тями,
Уві сні твое ймення звала,
Тож напевно кохання марне,
Бо без нього спокійно спала.
Сни укр
© Copyright: Марк Стужин, 2012
Свидетельство о публикации №112021501377
Свидетельство о публикации №112021501377
Рецензии