на украинском

Живу як в клітці пташка, проживаю,
І що життя несе мені я й сам не знаю.
Ховаю мрії свої і свої почуття,
І від цього хочу втекти в забуття
А втекти мені не тільки клітка заважає.
Але і голос внутрішній кричить, волає
В мені немов є дві якісь особи
А я живу і мрію щоб не були це потвори.
Ніколи їх не слухав в скруті,
Тепер же слухаю я їх у руті.
Юний зараз, як на небі місяць
Рими мої глибокий смисл містять,
І взагалі, пишу я не для власної душі.
Свобода духу і життя у цьому вірші.
Так хай мені шістнадцять скоро буде
Але й надалі писати в риму буду.
Писати про життя, любов й страшні знущання,
Про нас з тобою, і про їхні всі зізнання,
Зізнання у коханні, будь в чому, у зраді
Про крик знайомих і чужих у горі,
Про душу людську і людські проблеми
У пошуках знайомої уже мені богеми.
У вірші чутно строфи із пісень відомих
Не всім, лише кільком добре знайомих.
Слова про дружбу, службу і це кохання
Про невдалі спроби зробить комусь зізнання.