Втiкати

Втікати для того щоб не благати...
Необхідно щось втрачати,
 як краще збагнути?
Що забути?
 Куди подітися від прийдешнього
Космічного та коханого,
 бути й не бути,
Сховатись й не чути.

Не бачити б очам реального
Того проклятого кардинального,
 де ти, й щось краще ніж я.
Коробить змія
 душу заблукалу у пошуках ідилій
Світ сучих рептилій, двозначних пояснень й кутів лабіринту.
Піддатись інстинкту?
 а там якось буде?
Ні брате, не буде,
й ніколи не було
Щоб світ врятувало шалене кохання…
Втішайся зітханням,
з причин новий хрест
Як чортів Інцест вимальовує дим сигарети й мовчання.
Знов лізе чекання
 у голову сиву від болю та сказу
Відчути б відразу, - вона більш статична
 До того ж й практична, не те що чекання -
... сльози, благання...
 у дзеркалі ледве себе впізнаєш
Ти все ще живеш.

 А отже! До біса розбиті скрижалі!
Звільнись від вуалі.
    ...я хочу поцілувати тебе в губи…
(січень 2000р.)