Немає в дзеркалі людськім,
Обличчі, серці, волі руху,
Й малої крихти того духу,
Що є в тобі - й, здавалось, в нім.
Бажання бути не сліпим,
Вдивлятись не лише вглиб себе,
Здавалося б, людська потреба;
Та це - брехні отруйний дим.
Вдивляйся ж в прірви, вглиб очей,
Відшукуючи альтер его,
Знай: ця, здавалось, тиха нега,
Знімає голови з плечей
І каже: "Вір мені...я - дар...
Я - сторге... Істина... Месія..."
Цим змієм оповиті шиї
Безвільних приймуть свій тягар
І підуть у обійми дна...
Таку собі обрали долю.
Позбав же душу того болю:
Вона у тебе лиш одна.
Твоя жага живих дзеркал -
Філавтії бруднії чари;
Немає схожесті-примари,
Є недосяжний ідеал.
Philautia
© Copyright: Алёна Собокарь, 2012
Свидетельство о публикации №112021409422
Свидетельство о публикации №112021409422
Рецензии
